В наші часи район Йордан шалено популярний серед мешканців Амстердама і передмістя. Хоча ще якихось сто років тому це була найбідніша частина міста. Як же владі вдалось докорінно змінити ситуацію?

Район Йордан з’явився у 17 столітті під час чергового розширення міста. Амстердам був на вершині своєї слави, торгівля з усім світом йшла повним ходом. Місту потрібні були не тільки моряки, а й корабельники, працівники мануфактур, майстерень, пралень тощо. Усіх тих, хто своєю роботою забезпечував би й подальший розквіт міста.

У самому центрі міста, вздовж знаменитих широких каналів – Кайзерграхт, Прінсенграхт та Хейренграхт, будували свої розкішні палаци впливові політики та успішні бізнесмени того часу. Майстрам гільдій відводилося скромніше місце – трохи далі від центра міста, на невеликих вулицях. Прості робітники жили у глухих провулках. Так щоб їх ніхто не бачив, начебто й нема проблеми.

Сьогодні від таких вузьких провулків практично нічого не лишилося. Будинки з кінця 19 ст. неодноразово перебудовувалися або будувалися наново.

Район Йордан був життєво необхідний місту. Насамперед з корисливою метою – забаганки еліти хтось мав втілювати в життя і хтось мав цю еліту обслуговувати.

В цьому районі також існували свої закони та ієрархія. Уздовж каналів жили більш заможні. Звичайно, найзаможніші середнього класу оселилися вздовж каналу Prinsengracht, але тільки з боку Йордану. З іншого боку жили еліта міста – торговці та інші впливові особи. Середньому класу оселитись там було просто нереально.

Умови життя в районі Йордан для більшості були неймовірно жахливими. Будинки вздовж вулиць без каналів та провулки будувалися для оренди та заробляння грошей. Зазвичай в таких будинках одна сім’я займала лише одну кімнату. Горище і підвал були найдешевшими варіантами, адже там було темно і вогко. Нерідко заради економії люди вибирали саме це житло.

Якщо в минулі часи в місті виникала епідемія, то найбільше людей помирало саме в бідних районах. Йордан не був винятком. Сьогодні гуляючи по цьому району складно уявити, що колись тут панували епідемії та антисанітарія.

У наші дні цей район приваблює мільйони туристів. То що ж у ньому такого? Те, що колись було його вадами, сьогодні подобається багатьом. Його вузькі вулички, і вузенькі криві будинки. Родзинка – це будинки з дерев’яним ґанком, які точно не знайдеш в особняках на каналах. І, звичайно, численні затишні хоф’є. Частину з них можна вільно відвідати. Інші, на жаль, закриті для публіки.

Йордан – це справжній рай інстаграмних локацій. Далі вже можна не йти.