Шкіряні шпалери у Нідерландах були дуже популярні у 15-17 століттях. Дозволити собі таке оздоблення стін могли тільки найзаможніші люди.

Нідерландською мовою шкіряні шпалери будуть goudleer, що дослівно перекладається як “золота шкіра”. Ця назва, на мою думку, більш повно описує що це за шпалери.

Ці шпалери вироблялись з коров’ячої шкіри, з якої вирізали однакові квадратні або прямокутні шматки, а потім на них наносився малюнок за допомогою срібла. Після висихання малюнок покривався шаром лаку, в який додавали золото. Завдяки чому шпалери ставали буквально золотими.

Ця технологія була винайдена на Близькому Сході. У  9 столітті потрапила в Іспанію та стала там дуже популярною. З часом іспанці почали продавати ці шпалери в різні країни світу та врешті-решт вони потрапили до Низьких Земель (сучасні Нідерланди та Бельгія). На жаль, назвати точну дату, коли саме вони тут з’явились — неможливо, але точно відоме, що вже на початку 16 століття шкіряними шпалерами прикрашали кімнати.

На початку 17 століття в Нідерландах існувало своє виробництво шкіряних шпалер. Тільки в одному Амстердамі було понад десять таких майстерень. Нідерландці не тільки перейняли техніку виконання, а й пішли далі. Вони винайшли технологію нанесення малюнку за допомогою штемпелів. Малюнок став здаватись більш об’ємним та яскравим, завдяки тому, що шпалери стали краще віддзеркалювати світло.

Але наприкінці 17 століття були винайдені нові шпалери на основі тканини, які були значно дешевші та їх було простіше доглядати. У 18 столітті виробництво шкіряних шпалер взагалі перестало існувати у світі.

Зберігати шкіряні шпалери доволі складно. Вони дуже вразливі та постійно деформуються під впливом вологого (або сухого) повітря в приміщенні. Головна відмінність цих шпалер від сучасних — це те, що вони не наклеєні на стіну, а просто звисають вздовж неї. В наші часи їх закріпляють на дерев’яній рейці зверху, під самою стелею, та усі шматки між собою.

На щастя, в Нідерландах ще є змога побачити цю красу на власні очі. Але велике прохання їх не торкатись. Згодна, дуже хочеться відчути їх на дотик, але вони дуже вразливі до жиру та поту, які знаходиться у нас на кінчиках пальців.

Перелік місць, де можна побачити цю красу:

Нідерланди:
1. Кімнати, які постійно відкриті для відвідування:
– музей de Lakenhal в Лейдені,
– музей Франса Халса в Харлемі,
– музей van Gijn в Дордрехті,
– замок Duivenvoorde (між Гаагою та Лейденом).
2. Можна відвідати тільки у дні культурної спадщини або під час спеціальних заходів:
– кімната управління в церкві Pieterskerk в Лейдені,
– кімната управління в церкві Grotekerk в Східамі,
– ратуша в Маастрихті,
– ратуша в Снейку (Sneek),
– кімната управління в деяких хофьє в Харлемі Hofje van Noblet, Frans Loenenhofje, Hofje van Staats,
– кімната управління в хофьє Sint-Pietershof в м. Хорн.
3. Приватна власність (зачинено для відвідувань):
– замок kasteel Hillenraad,
– замок kasteel Eijsden

Бельгія:
В Бельгії збереглось не так багато місць, але усі вони відкриті для відвідування:
– музей Planten-Moretus в Антверпені,
– музей Hof van Busleyden в Мехелені,
– абатство abdije van Malonne біля Намюра.

Шкіряні шпалери можна побачити також й в інших країнах. Наприклад, в Німеччині, Данії, Швеції, але це вже виходить за рамки мого блогу.