Чого тільки не випало на долю однієї з найвідоміших картин Рембрандта ван Рейн: тріумф, забуття, напади хворих людей, зменшення картини та не тільки.

14 вересня 1975 року тридцяти восьмирічний Вільгельм спокійно зайшов у Ряйксмузей та піднявся до зали Слави рівно о 13.00. Впевненим кроком він прямував до найбільшої картини Рембрандта “Нічна варта”, яка висіла у протилежному кінці зали. У кишені Вільгельм стискав ніж, який прихопив із собою з амстердамського ресторану, де щойно смачно пообідав.

Наблизився впритул до картини, витяг ножа і впевнено почав завдавати удари картині. Один за одним. Тоді “Нічна варта” ще так не охоронялася, як у наші дні – з кожного боку по охоронцю. Відвідувачі, які перебували у цій залі, кинулися відтягувати Вільгельма. Коли врешті-решт його вдалось скрутити та відібрати ніж, він заявив: “Але ж я напав не на людину, а на картину?! Я просто не можу інакше”.

Вільгельма затримала поліція зі звинуваченням у крадіжці ножа з ресторану. Річ в тому, що за законом тих часів за завдання шкоди картині його могли затримати лише на 6 годин. Пізніше Вільгельм пояснив, що він зробив це під нестерпним внутрішнім тиском. Якісь невідомі сили змусили його це зробити. До цього випадку він вже неодноразово проходив лікування у психіатричній лікарні у місті Сантпорт.

Загалом на картині нарахували дванадцять глибоких розрізів. На реставрацію картини пішло вісім місяців. На жаль, тоді ще не було такого досвіду та можливостей у реставрації предметів мистецтва, як зараз. Деякі дії при реставрації у 1975 році завдали чимало шкоди картині. Сьогодні доводиться докладати чи малих зусиль, аби виправити ті дії реставраторів. Тоді частину розрізів просто заклеїли гарячою праскою, підклавши під розріз шматок полотна. Висока температура праски у цих місцях сильно пошкодила фарби на полотні.

Це не єдиний випадок вандалізму картини. Про інші випадки можна дізнатись на моїй екскурсії.