2 вересня 1939 року нідерландська влада зрозуміла, що в країні наступили геть важкі часи. Попри те, що вони заявили про свій нейтралітет та небажання вплутуватися у війну, країні довелося туго. Настільки туго, що ще за сім місяців до окупації країни, владі довелося запровадити продуктові картки.

Усі мешканці мали з’явитися до свого муніципалітету та отримати продуктову картку. Дистриб’юторські центри регулярно видавали продуктові талони з урахуванням даних у картці одинокої людини або родини. Де саме і на які товари можна було обміняти талони, регулярно публікували в місцевій газеті.

Дистриб’юторський центр Харлема був розташований у будівлі Головпоштамту.

Літньої ночі 1944 р. була невдала спроба пограбувати цей центр. І це попри сприяння касира, який передав грабіжникам ключі від сейфа, де лежали продуктові талони, і допоміг грабіжникам в організації пограбування.

Спочатку все йшло за планом. Касир дозволив себе закрити у величезному сейфі, щоб заздалегідь запакувати талони в мішки. Грабіжники мали забратися до будівлі після шостої вечора, коли центр був вже зачинений і всі працівники розійшлися по домівках. Розійшлися, але не всі…

Коли грабіжники проникли в будівлю, виявилося, що в ній ще була прибиральниця. Вона швидко зреагувала та викликала поліцію. Усі втекли, але одного грабіжника вдалося впіймати. Так вдалося відновити усі подробиці пограбування Харлем і.

Ним виявився партизан Ян Вілдсхют (Jan Wildschut). Після допиту та винесення вироку, його відправили до концтабору в Німеччині, де він і помер, не доживши до звільнення союзниками усього 3 місяці.