Твори Мультатулі стали справжнім проривом і підняли на поверхню тему, про яку більшість нідерландців не знали або не хотіли знати.
Едвард Деккер жив у 19 столітті. У 18 років разом зі своїм батьком залишив рідний Амстердам, піднявся на корабель та відправився на острів Батавія (сьогодні Індонезія), щоб працювати там держслужбовцем.
За час служби Едвард побачив справжню ціну багатства та розкоші європейської частини Нідерландів та, зокрема Амстердаму. Ім’я цієї ціни була важка рабська праця. Інакше як рабство це не назвеш, адже вижити за таку зарплатню було просто неможливо. Крім того, повсюди процвітала корупція та контрабанда.
Все це дуже обурило Деккера. Він, як міг, з цим боровся і багатьом став поперек горла. Кілька разів переводився з одного острова на інший, але скрізь бачив одну і ту саму картину.
У 1859 році, після 21 року служби, повернувся до Європи разом зі своєю дружиною та дітьми. Зазвичай нідерландці поверталися з Батавії добре збільшивши свої статки, але це було не про Едварда Деккера. Цього ж року у Брюсселі він написав свою першу книгу “Макс Хавелаар”. У цьому творі Едвард описав усе те, з чим зіткнувся та побачив в Ост-Індії.
Прототипом головного героя книги Макса Хавелаар став сам Едвард. Решта героїв також мали своїх прототипів у реальному житті. Сьогодні нам точно відомо, хто за яким героєм ховається і де саме відбувалися ті чи інші події.
Книгу видали наприкінці 1859 року під псевдонімом Мультатулі. Попри високу вартість, її дуже швидко розкупили. В одних читачів роман викликав захоплення, інші його критикували, як могли. І чим спекотнішими були дискусії, тим більше людей хотіли його прочитати. Роман став таким популярним, що його почали продавати по всій Європі.
Ця книга регулярно перевидається і сьогодні. Десь 9 років тому, у бібліотеці, книжка випадково потрапила мені до рук. Не знаю, чому, але тоді навіть не звернула увагу на ім’я автора. Короткий опис мені здався цікавим, і я її взяла.
Від прочитаного мене теж накрив шквал емоцій. Ні, я не кричала: “Цього не може бути, бо просто не може бути!” Вона надала яскравих фарб тій сухій та мізерній інформації, яку я вже знала. Після неї я прочитала ще не одну книгу про нідерландські колонії, але саме, Мультатулі став для мене ключем, що відчинив ці двері. Дивно, але через декілька років, коли я вчилась на гіда саме колишні колонії Ост-Індії випадково стали темою моєї дипломної роботи.
Книга “Макс Хавелаар” перекладена майже на сорок різних мов світу.
