Перше соціальне житло у Нідерландах з’явилось ще у 1886 році у місті Делфт. І сьогодні в ньому й досі проживають люди. Het Agnetapark (парк Агнети) – перший мікрорайон соціального житла в країні.
Ідея будівництва соціального житла належить Якобу ван Маркен, власнику заводу з виготовлення дріжджів, спирту та інших товарів. Він був просто одержимий ідеєю поліпшувати умови праці робітників на своєму підприємстві та умови їх проживання.
У ті часи було нормальним, коли звичайний робочий клас жив в нетрях на околиці міста, орендував крихітне житло без зручностей, зате з пліснявою та вогкістю. В таких районах часто виникали епідемії та була страшенна антисанітарія. Часто навіть лікарі відмовлялись ходити в ці райони.
Якоб ван Маркен придбав неподалік від фабрики 4 га землі, де, за його задумом, мало з’явитися соціальне містечко-парк. Перша частина району була розрахована на 78 сімей. Кожний будинок був розрахований на 4 родини. Кожна з них мала окремий вхід з вулиці. Крім того, для мешканців цього соціального району збудували школу та щось на кшталт нашого клубу, щоб вони мали змогу там збиратися для спільного відпочинку та ігор. Фантастичний задум і проєкт, але…
Але з кількох сотень робітників лише 66 погодилися переїхати у нове житло. Хоча житло за тими мірками було неймовірно розкішним. Вітальня площею у 14 кв.м, кухня – 5, на другому поверсі 2 спальні та біля будинку власний садочок. Живи та насолоджуйся!
Робітникам не сподобалася сама ідея створення такої громади, а ще те, що вілла директора знаходилася там же – у парку. Вони бачили в цьому лише тотальний контроль власника заводу над своїми працівниками. Така собі золота клітка.
Друга частина парку була збудована вже після смерті Якоба, у 30-х роках, та була розрахована на 156 сімей. Це соціальне житло мало більшу площу, але за нашими, сучасними, мірками все одно маленьке. В районі також відкрили кілька магазинів, де можна було купити все необхідне.
На щастя, на той час робітники вже оцінили переваги життя в такому парку і, в наш час, залишаються в ньому жити навіть після виходу на пенсію. Ще б! У цьому районі тихо та затишно, багато тінистих алей, три ставки та місце для відпочинку. Центр та залізничний вокзал в пішій доступності.
У наші часи це містечко-парк було внесено до списку державних пам’яток архітектури Нідерландів. Це означає, що мешканець, навіть за великим бажанням, не зможе пофарбувати двері або вікно в інший колір, ніж встановлений правилами. Не зможе він і мати кущі у своєму садочку нижче або вище, ніж це дозволено. На перший погляд, ці правила можуть здатись суворими, але саме завдяки цьому вдається зберегти аутентичність архітектури та унікальних місць.
