В період з 1570 по 1685 рік на території усієї Європи була сильна зміна клімату. Середня температура знизилась лише на два градуси, але цього було більш ніж достатньо аби призвести до абияких кліматичних змін.

Наприклад, біля узбережжя Нідерландів стали з’являтись кашалоти. Їх і раніше бачили недалеко від узбережжя, але, по перше, це траплялось дуже рідко, а, по друге, це було не поруч з берегом, а далеко вглиб Північного моря. Упродовж усього періоду похолодання кашалоти викидались на берег, де їх зазвичай і знаходили місцеві рибалки. Багато хто з людей угледів в цьому поганий знак та застереження від Бога – люди забагато грішать і будуть за це покарані.

Тоді вважалось, що земні тварини належать землі, а водні — воді. Якщо ж водні істоти виходять на суходіл, то це пророкує лише лихо та занепад для країни. Зазвичай, люди бачили в цьому застереження про наближення чуми або війни.

Але саме викидання кашалотів стало стимулом для розвитку біології у вивченні морських істот. У науковців того часу з’явилась можливість дослідити цих тварин та їх внутрішні органи, зробити більш точний та детальний опис.

Саме у цей час з’являються перші малюнки та картини, де кашалот справді схожий на кашалота, а не на якусь суміш різних тварин.

Зараз важко сказати, що саме стало причиною викидання кашалотів на берег. Вчені припускають, що кашалоти пливли на північ у пошуках їжі, губили шлях та сідали на мілину. А потім море під час приливу просто викидало їх на берег.

У наш час також можна побачити кашалотів у морських водах Нідерландів, які припливають сюди поласуватись кальмарами. На жаль, деякі з кашалотів гинуть, потрапивши на мілину.